Світ без дощу

Не заблукай у вихорі дрімоти,

Із хащів зради шлях назад знайди,

Не загуби в часи біди-скорботи

Свої таємні чистії думки!

 

В похмурий день і в ніч ясну та гожу,

В ранковім сяйві бачиш зорепад!

Тебе, мій друже, щось весь час тривожить,

На серці в тебе хмурий листопад.

 

Забув ти щастя й радості хвилини,

Втонув в каскаді болю та жалю.

Цей сум тебе повільно, безупину

Вбива, сльозою пада на щоку.

 

В лихій ти смерті не шукай рятунок,

Не згадуй каторгу, свого суддю,

Залиш це все на спомин про минуле,

Продовжуй жити в світі без дощу.