Мовчи. Бережи почуття. Ані пари із вуст
Мовчи. Бережи почуття. Ані пари із вуст.
Слова ліліпутами роблять кремезних титанів.
Кохання – мов лихо стихійне. Це як землетрус,
А зовсім не шмарклі з дешевих любовних романів.
Відболіли прощання, загоїлись рани душі,
Дні крокують у прірву – нікчемні, безглузді та кволі.
Змили наші сліди з вулиць пам’яті вперті дощі.
І від зливи думок не рятують надій парасолі.
Та повернуться спогади, наче птахи навесні,
Щоб згадалось мені в цьому світі – від туги німому,
Що всі наші зізнання й цілунки були голосні
Й мали присмак міцного чилійського темного рому.
Щось, напевно, в коханні божественне все ж таки є.
Поміж горя, ненависті, ґвалту, насилля та бруду
Знов і знов на папері римую ім’я я твоє
І воно є сильнішим за будь-яку магію Вуду.
Отзывы
Кошаров Виктор17.03.2017
Круто!
Кныш Нэтта17.03.2017
Романтично. В этом весь Вы.
+++++++++++++++++++++++
Стиховский По Читатель17.03.2017
Отлично.. Очень музыкально.
Элис17.03.2017
Андрію, як же Ви вразили мене своїми рядками!)
Повністью зідна з Вами, що - "Кохання – мов лихо стихійне. Це як землетрус, "
Але у фінальньному рядку - "І воно чарівніше за будь-яку магію Вуду" - тут більше приходить на думку - сильніше, могутніше... Сама магія - дуже грязна справа...
Пищіть ще! Буду чекати нових віршів!
Лаврик Андрій17.03.2017
Дякую за слушне зауваження.
До останнього мав сумніви, стосовно потрібного у цьому випадку слова.
Ви мої сумніви підтвердили, а потім розвіяли ))
Так справді краще.
Элис17.03.2017
МОЛОДЕЦЬ!)
Дактиль Птеро24.03.2017
Мовчання - золото, але це не ваш випадок. Дуже добрий вірш!
З повагою, Л.Ю.
