Одному важко по життю
Говорять люди, що не може
людина жити в самоті,
що треба для життя опора,
слова любові й теплоти.
Говорять люди, та для неї,
пусті були слова усі,
вона немовби апогея,
була віддалена для всіх.
Вважала що книжки й наука,
замінять їй щиру любов,
повіривши в думки примарні,
сама весь час це її рок.
Але коли часи минули,
і пам'ять з зором вже не ті,
вона тоді лиш зрозуміла,
що правду їй казали всі.
Та що ж тепер назад не вернеш,
красу чарівну молоду,
тепер лише той факт ти приймеш,
одному важко по життю.
К.Д.
