Одному важко по життю

Говорять люди, що не може

людина жити в самоті,

що треба для життя опора,

слова любові й теплоти.

 

Говорять люди, та для неї,

пусті були слова усі,

вона немовби апогея,

була віддалена для всіх.

 

Вважала що книжки й наука,

замінять їй щиру любов,

повіривши в думки примарні,

сама весь час це її рок.

 

Але коли часи минули,

і пам'ять з зором вже не ті,

вона тоді лиш зрозуміла,

що правду їй казали всі.

 

Та що ж тепер назад не вернеш,

красу чарівну молоду,

тепер лише той факт ти приймеш,

одному важко по життю.

К.Д.