Перехрестя...

Чи наснилось, чи справді було-

Карі очі і коси шовкові?

Чи минуле моє забрело

В перехрестя моєі любові?

Щось війнуло весною мені,

Наче струни у серці торкнуло.

Не кажи мені, любиш чи ні, -

Не повернеш того, що минуло.

Не повернеш минулі літа...

I стискається серце від болю,

Що холонуть гарячі вуста,

Що тебе не зустріну ніколи.

Ти приходиш лише уві сні.

I, здається, - довіку так буде.

Як же сумно… Як сумно мені,

Що дорога до тебе – в нікуди.

Мені сумно, що сон цей мине.

В твої очі я – не надивлюся.

Так боюсь, що не любиш мене…

А як любиш, - ще більше боюся.

I, тамуючи праведний гріх,

Зарікаюся: «Годі… Не треба …».

Та на тім перехресті доріг

Знову й знову чекаю на тебе.

Моя доля – примхливе дитя,

То всміхнеться, то, раптом, - заплаче.

Та немає назад вороття,

I в майбутнє – дороги не бачу.

Пролітають літа, день за днем,

На одну, лиш на тебе молюся.

Так боюсь, що не любиш мене…

А як любиш, - ще більше боюся…