Розрада

Розплелися в дощах сиві коси осіннього неба

 

Розгубились сріблясті краплинки води

 

Ти із сумом сказав, що мовчати не варто...не треба...

 

Ти мені розкажи, що на серці болить -розкажи....

 

Не сумуй.Все минає.

 

І дощі...і печалі...

 

Лиш любов не вмирає,

 

Ти повір, я це знаю...

 

Не сумуй-час стирає

 

І образи....і втрати...

 

А любов не вмирає,

 

Зберегти її варто.

 

 

Розкажи, як туман огортав твої плечі і руки...

 

Як із синіх очей спогляда неминучості тінь...

 

Що у парі тепер із коханням довічна розлука...

 

І нема порятунку!!! Я вірю, єдина...А в тім...

 

 

не сумуй, все минає

 

І дощі і печалі...

 

А любов не вмирає,

 

Ти повір, я це знаю.....

 

 

Ти не плач, я і так розумію, кохана,-це ОСІНЬ...

 

ЇЇ фарби не схожі на ті, що були у весни...

 

Тільки як мені бути- тебе я кохаю ще й досі...

 

Але ти розлюбила мене. В тім я винен....Прости...

 

 

Не сумуй, час стирає

 

і образи і втрати

 

Лиш любов не вмирає

 

Берегти її варто.

 

 

Не сумуй, все минає

 

І дощі...і печалі....

 

Лиш любов не вмирає

 

Ти повір.- я це знаю....

 

 

 

 

© Copyright: Светлана Зиновская, 2017

Свидетельство о публикации №117021004995