До нас, бач, - Гадюка повзе...

До нас, бач, - Гадюка повзе...

Ще й, яйця свої відкладає!

Ворота відкрив їй Козел,

Який на Царя виглядає.

Тупий і нікчемний Козел,

Що спекався рідної хати...

Ні... Совість його – не гризе!

Та ж, - буде, як жуйку, жувати,

А потім – у бак для сміття!

Та... Що з нього, вбогого, взяти?

Козел!!! Для якого – Життя

Не ціль, щоб Людиною стати!..