Дом

Тихо душить, тримає петлею

Кожна клята, в цім домі стіна.

Кожен день, ніби гра в лотерею,

Та безвиграшна завше вона.

 

Проживаю життя і не знаю,

Може хтось натискає "реплей"?

Обіцяю, я щось поміняю,

Та як тільки дістанусь дверей:

 

Знову бачу в ці стіни трикляті

Опускаються руки мої,

Ніби я у тій сірій палаті,

Де сидять лише кволі й дурні...

 

В цьому місці не вірять у Бога

Ні у що тут невірять, а то?!

Не покличеш на поміч нікого

Тихо сядеш у звичний куток,

 

Може трохи поплачеш, тихенько

Тонучи у бездонній тузі

Заховавши печалі у жменьку

Та вони розсипаються всі...

 

Їх збираєш, та кожного разу

Розумієш, не втримати... Ні!

Кожну сварку, насмішку, образу

Приручить не під силу тобі.