Дом
Тихо душить, тримає петлею
Кожна клята, в цім домі стіна.
Кожен день, ніби гра в лотерею,
Та безвиграшна завше вона.
Проживаю життя і не знаю,
Може хтось натискає "реплей"?
Обіцяю, я щось поміняю,
Та як тільки дістанусь дверей:
Знову бачу в ці стіни трикляті
Опускаються руки мої,
Ніби я у тій сірій палаті,
Де сидять лише кволі й дурні...
В цьому місці не вірять у Бога
Ні у що тут невірять, а то?!
Не покличеш на поміч нікого
Тихо сядеш у звичний куток,
Може трохи поплачеш, тихенько
Тонучи у бездонній тузі
Заховавши печалі у жменьку
Та вони розсипаються всі...
Їх збираєш, та кожного разу
Розумієш, не втримати... Ні!
Кожну сварку, насмішку, образу
Приручить не під силу тобі.
