Калинове намисто

Намисто червоне калині

Вітер-пустун розірвав,

Посипались ягоди стиглі,

Згубилися десь поміж трав.

 

Птахів же вона попросила,

Зібрати щоб допомогли,

Носили в дзьобах легкокрилі

Ті намистинки малі.

 

На срібну тонку павутину,

Що бабине літо дало,

Швидесенько їх начепили,

І сяє намистечко знов.

 

А вдячна калинонька-мати

Всміхнулась пернатим згори.

То ж буде їм чим смакувати,

Коли вкриють землю сніги.

 

2016 р.