бо таке тут життя
літо жевріє десь в закомірках зіниць
поки пальці холодні стискають поручень у трамваї
заливаючи скрипом старих колісниць
люту сірість лютневий міських ареалів
на перонах, базарах, гинделиках, спальних районах
розчиняються сотні, тисячі і мільйони
слів - промовлених і потаємних
сподівань - великих і нездійсненних
в перемішку з воронячим криком і пилом
перетерті із втомою і сигаретним димом
із обличчям, піднятим в гору з питанням "за що?"
ось й усе твоє тісто, ліпи з нього своє казна-що
бо таке тут життя, в цій не вибраній рідній країні
що ментально розділена кимось на дві половини
де зі шпальт гучно лине які ми всі дружні і рівні
де так вміло завжди назначаються крайні і винні
докури сигарету, прочитай, що куріння вбиває
не дивися угору, пам'ятай, бог не завжди допомагає
все минає, і зима вже ось-ось промайне
буде літо. воно буде жарке й липке
буде світло. ввечері йти з роботи
і в теплі турбуватись про все ті ж самі турботи
буде все, що ти зможеш для себе здобути
буде що пам'ятати і про що назавжди забути
