бо таке тут життя

літо жевріє десь в закомірках зіниць

поки пальці холодні стискають поручень у трамваї

заливаючи скрипом старих колісниць

люту сірість лютневий міських ареалів

 

на перонах, базарах, гинделиках, спальних районах

розчиняються сотні, тисячі і мільйони

слів - промовлених і потаємних

сподівань - великих і нездійсненних

в перемішку з воронячим криком і пилом

перетерті із втомою і сигаретним димом

із обличчям, піднятим в гору з питанням "за що?"

ось й усе твоє тісто, ліпи з нього своє казна-що

 

бо таке тут життя, в цій не вибраній рідній країні

що ментально розділена кимось на дві половини

де зі шпальт гучно лине які ми всі дружні і рівні

де так вміло завжди назначаються крайні і винні

 

докури сигарету, прочитай, що куріння вбиває

не дивися угору, пам'ятай, бог не завжди допомагає

все минає, і зима вже ось-ось промайне

буде літо. воно буде жарке й липке

буде світло. ввечері йти з роботи

і в теплі турбуватись про все ті ж самі турботи

буде все, що ти зможеш для себе здобути

буде що пам'ятати і про що назавжди забути