Бабуся з білими очима
Держава сильна - Україна,
Держава вільна і єдина,
Славетна, знана усіма,
Та я вважаю - все дарма!
Дарма ми рвемось до Европи,
Дарма вважеємось людьми,
Дарма гукаем на всі боки,
бо ми давно лишень скоти!
Забула молодь тих дідів,
Забула воеводу,
Які, плечами нас закрив,
Боролись за свободу.
На днях я бачила картину,
Зворушливу до сліз:
Бабуся з білими очима
В розпуці терла ніс.
Їй пенсію учора дали.
Вона лишень її взяла,
Віддала трохи за квартиру -
Та ось грошей уже нема.
Дітей не встигла народити,
А чоловік упав в війні.
Лишается їй лиш просити
В людей на хліб хоч копійки.
А що держава? як живеться?
А президенту гарно там??
Герої знають від нас шану
Лишень по рідкісним святам.
Живуть в халупах, їжі мало.
Так більшість вже і повмирало.
Мені огидно за вкраїну,
За нашу славну і єдину.
