Зоря усміхається в небі...

Зоря усміхається в небі...

І, сумно мені, аж – до болю!

Та думаю, все ж, що не треба

Тримати образу на Долю.

Десь там, в далині недосяжній,

Куди не доник ще наш галас,

Побачиш, як зірка погасне, -

Життя, знай, чиєсь обірвалось...

Крізь сльози на зорі дивлюся,

Немає від чого радіти...

Прошу кожен день, і молюся,

Дай, Боже, нам – многая літа!..