Поглянь... Скільки бруду!..
Поглянь... Скільки бруду!
Та, звідки ж, - береться?
Я вічним не буду!
Хто – срань прибере цю?
Чи, може, надію
Онукові в руки?
Допоки так мрію, -
Злітаються круки,
Щоб виклювать очі,
Що правду узріли.
Рот, склеєний скотчем...
Вуста оніміли...
Поглянь... Скільки бруду!
Пробач мені, брате...
Я вічним не буду.
Тобі прибирати!..
