Давай зіграєм, друже...

Сковорода – не по мені, лиш, плаче.

Не в мене одного – душа кричить!

Підсмажусь – не один я! Чую й бачу,

Як в пекло хтось, - «поперед батька мчить»!

Та я – не переймаюся від того.

Давно, уже, над прірвою завис.

Тобі – туди ж, як і мені. Униз......

Давай зіграєм, друже, в «підкидного»?!.