Усі ми – грішні діти...
Усі ми – грішні діти.
«Святий» лиш той, - хто вкрав!
Немає Правди в Світі...
Я вас – не здивував?
Не здивував, далебі...
То ж, крикну до «панів»:
«Вам сонце – світить в небі,
Ніхто – не зголоднів?
Живеться вам - спокійно
У розкоші своїй?
Ще не набридли війни,
Де свій – давно не свій?!!»
Ми все «на вус мотаєм»...
Вже, вдалині – гуде!
Час прийде, - запитаєм;
За що? Чому? І, - де?!!
