Заметіль

Заметіль, заметіль, заметіль!..

Небо — решето й сипле відтіль

По сусіках наметений -

і лягає заметами

Білий сніг, наче біла постіль.

 

В сні-чеканні застигла земля,

А над нею вітрище гуля,

Покривалами білими

грає, наче вітрилами

Заблукалого в шторм корабля.

 

Заметілі немає кінця...

День короткий спадає з лиця,

І далеко до маю,

і ніхто ще не знає,

Чим зима закінчиться оця.

 

2009 – серпень 2011