Зав’яжу на пам'ять собі вузлика...

Зав’яжу на пам'ять собі вузлика

(може знадобиться ще колись),

У хороших віршах чути музику,

Як зі світлом темрява сплелись.

Як повзе по небу сонця пігулка,

Зоряні блищать прожектори,

Чути, як фарбує всесвіт веселка

У свої яскраві кольори.

В них якась олюднена механіка,

Неосяжний всесвіт у руці,

В них слова – малесенькі льодяники,

Ковзають собі на язиці.

Там немає ницої продажності,

Заздрощів брудних чорнильних плям.

Від хороших віршів чути справжністю,

Свіжістю повітря та життям.