Лист незнайомцю 15.12.16

15.12.16

Хей, давно не спілкувались! А я от пишу, тому що сьогодні у моєму маленькому Парижі йде сніг. Що таке сніг? Це холодні кристалізовані краплинки дощу, що не захотіли проливатися на землю, натомість гарно осідають на чорне тло ґрунту, утворючи наче білу ковдру. Вона здається вельми затишною, хто б сказав, що ця перина холодніша за воду в живильному джерелі? Все довкола трішки приспане, повільне, тягуче та тепле. Якби не знала про сніг, як явище природи, подумала б, що це своєрідна колискова для всесвіту, який уповільнюється, варто тільки першій сніжинці осісти на землю. Та й взагалі снігопад – найелегантніший з несподіваних проявів. Чому? Дощ завжди або надто дрібний, холодний та сумний, або веселий, довгий, по-літньому теплий. Блискавка та грім - пристрасна пара, що часто танцює серед дощу, вгамовуючи свої бурхливі почуття. Блискавка – яскрава та нестримна, грім сильний та суворий. Гроза та град- це брат, та сестра, які не можуть ще контролювати свої дії, ніколи не вгадаєш , що принесуть ці двоє. Туман загадковий, а іній сковуючий. Немає у ньому ні свободи, ні волі. Сніг, його хуртовини, заметілі, снігопади - всі, без виключення, елегантні. Коли ти дома в теплі, вони здаються привабливими. Скільки радості в очах зовсім ще малесеньких дітей! Сніг по своїй суті зітканий з протиріч… Крижаний, а позитивних емоцій вистачить до наступної зими. Яке явище обрав би ти?

Надворі сильний мороз, під ногами чути хруст зламаних промінців діамантового покриву, руки поколює від такої температури, а довкола вогні. Все оповіщає про наближення зимових свят: ліхтарі алей, крихітки-лампочки гірлянд, що осяюють кожне з дерев. Буває, я втрачаю ниточку, яка зв'язує мене з реальністю. В такі вечори, як сьогодні, мені в руки не пече мороз, а, навпаки, гаряче, наче холод замінили на жарке полум'я. Воно опалює руки, спину, ключиці… Я затримую подих. Тепло – поняття доволі дивне. Хто зміг би виміряти тепло слів? А дій та вчинків? Чи сердець і душ? Воно не має нічого спільного з фізичними вимірами температури тіла. Це почуття. Щодо мене, я часто відчуваю його нестачу. Хоч ввімкни опалення на повну , а потім відкривай вікна, тому що не буде чим наповнити легені. Хоч гори в огні… Таке тепло передається тільки емоціями, твоїм власним творінням. Щоб його подарувати достатньо посміхнутись, чи сказати пару добрих слів. Це тепло наповнює тебе всього до найпотаємнішого куточка твоєї сутності, до найглибшого дна, що в тобі. Бережи тих, хто тебе наповнює цим відчуттям. Якщо ж не знайшов, то шукай, вір, воно того варте. Не має значення, будеш ти дощем, громом, інієм, туманом, або ж, як я - снігом. Quaerite et inveniete. Не здавайся! Пам'ятай, я з тобою, в думках, серці та душі.

З повагою, К.К.