Три троянди

Три троянди,- мій дар уві сні,

Різні зовсім,- на колір –червоні,

Пелюстки у всіх гарні рясні

З блиском тим на віконному фоні…

 

Та одна серед них, як душа-

Ніжно дуже безмовно тріпоче…

Ця прикраса життя та вірша

Палахтить все, сказати щось хоче…

 

Друга чиста вся, ніби сльоза

Так виблискує, в гранях іскриться,

Чимось з явищем схожа – гроза,

Та у цьому її таємниця…

 

Лише третя сумна і проста,

І до того – легка паперова,

Так нагадує фарбні вуста,

Хоч на вигляд є пружна чудова…

 

Розглядаю безмежну красу,

Ту – з майстерністю рук та від Бога,

До кімнати це тріо несу,

За одну давить серце тривога…

 

Бо вона та,- єдина з усіх

Невибаглива,- видно очима,-

Для кохання,- не сутніх потіх,

Тож краса є природня, без грима…

 

Невеликий її знаю вік,

Квітка має життя , як істота,

А подовжити вічності лік

Не спроможна найкраща турбота…

12.12.2016р.