Україно, пригадай мене....

Кров, згортається швидко,
В моїх, вже холодних руках,
Я зупиняюся і знову,
Невидима перешкода на ногах
І хочу зробити ще крок,
Підійти поблище до дому, Але те мале немовля,
Дивиться на мене як на чужого.
Вже не говорять зі мною брати,
І давно не чекають нікого,
Я сама, лиш навколо вітри,
Мене холодом своїм обнімають.
Раптом гукне мені хтось з далека,
- Моя мила, як тобі я радий!
І побачу, мою рідну душу,
Хоч хтось в цьому світі мені радий. Трохи заздрю тим хто десь чужий а десь свій, Бо я усюди чужа, ні де я не своя,
Хоч свій край пам'ятаю,
Хоч знаю дороги.
Як прийду, то до поля доторкнусь,
Все таке своє, все таке любиме.
Як прийду, то до землі припаду,
І сльозами гіркими заридаю.
Що, скажіть мені, люди,
Робити людині чужій усюди.
Це моя країна, моє життя, моя сімя,
Іншого в мене небуло і нема.
Та прошу вас, мої журавлі,
Заберіть мене додому,
Заберіть мене на Україну,
Зробіть з мене вашу рідні сестру,
Побачте ж в мені дитину свою! / Dark Angel