Осінь (Трускавець)
Геть байдужа, руда і боса
Бродить осінь по видноколу.
Розпустила, сердешна, коси.
Бродить осінь... та все по колу.
Таж сумує... ото вже туга!
Час короткий дарує доля,
Щоб зустріти по серцю друга,
Постелити стіжок край поля.
Обіймати пожовклим листом,
В очі зорити... так незмигно...
Доки місяць у небі висне,
Доки Бабине літо стигне...
