Осінь згубила брунатну хустку

Осінь згубила брунатну хустку

чи, може, кинула її на луки.

Чи це, може, серпня засмаглі руки,

чи, може, застиглі вечірні звуки —

ті, що вчора гули бджолинно,

а сьогодні мовчать у долинах?..

 

Стою, вдивляюсь в обличчя осені:

он літо бабине впало у коси їй.

Он вересня сльози назвав Бог росами.

Торкаюсь неба ногами босими…