О, як ти пахнеш землею!

О, як ти пахнеш землею!

Ні, не ріллею – землею.

М’ятою, тмином, любистком,

чорнобривців густим намистом,

липи медовим соком.

Серпанково так. Ненароком.

 

Матіолове дихання ночі

йде від тебе і серце лоскоче.

Я п’янію. О, так – я п’янію.

Я німію, яснію і млію.

Йду від тебе і повертаюсь,

бо без тебе я задихаюсь…