​вірші

Вірші не зникли з цього міста,
вони як і раніше скрізь.
На хмарах, під ногами в листі,
Ти не соромся, придивись.
 
Вони у кожному вікні.
В них є прихований таємний зміст.
Вони розпалюють вогні.
Вони чекають твоїх дійств.
 
Я інколи їх підбираю із дощем.
Вони як сніг посеред літа.
Чудові янголи у зошиті моєму,
Нагадують що ми все ж чиїсь діти.
Якогось дива в серцях наших,
Що нам дарує ці рядки.
Дарує радість, віру в краще,
І заспокоює тривогу, як батьки.
 
Та ось одне, вони не обіцяють
Тобі ні шани, ні грошей.
Тому їх люди і не підіймають
І не вкладають в них ідей.
 
Та знаю я, і це приємно.
Коли вони заходять до душі.
Їх пам’ятають мабуть не даремно,
Ще дуже довгії роки.