спогадами

Вже так давно відбувся захід сонця

І кава охолонула давно

Чомусь я схожий он на того хлопця,

Що п'є із келиха вино.

Чомусь той самий маю погляд

І навіть посмішка така ж,

І раптом рухнув весь світогляд

Ще й зник вина чарівний той купаж.

Раптова тиша..ніхто не ворухнеться...

Давно не бачив я її очей,

А те як вміло посміхнеться,

Віддати можна тисячі ночей..

Я втратив сон...до тебе хочу

В обійми впасти, як в останній раз,

Про це тобі одній шепочу

І знов мені не вистачає фраз..