Старі спогади

А за вікном мете хурделиться

і чай холоне на столі,

а сніг додолу тихо стелиться,

чаруючи мої думки.

 

І візерунки все будуються,

морозним подихом вночі,

я вранці боса йду на вулицю,

щоб подивитись навкруги.

 

І діти радісно дивуються,

яскравим подарункам у руках,

лише дідусь сидить замучившись,

тримаючи вже старий календар.

 

Як швидко і бурхливо все міняється,

тече вода а з ним життя біжить,

і рік за роком ми не помічаємо,

що ніби птах життєвий час летить.

 

І наші діти вже про нас піклуються,

і важко підійнятись до вікна,

щоб знову подивитися на вулицю,

і порадіти що прийшла зима.

К.Д.