Старі спогади
А за вікном мете хурделиться
і чай холоне на столі,
а сніг додолу тихо стелиться,
чаруючи мої думки.
І візерунки все будуються,
морозним подихом вночі,
я вранці боса йду на вулицю,
щоб подивитись навкруги.
І діти радісно дивуються,
яскравим подарункам у руках,
лише дідусь сидить замучившись,
тримаючи вже старий календар.
Як швидко і бурхливо все міняється,
тече вода а з ним життя біжить,
і рік за роком ми не помічаємо,
що ніби птах життєвий час летить.
І наші діти вже про нас піклуються,
і важко підійнятись до вікна,
щоб знову подивитися на вулицю,
і порадіти що прийшла зима.
К.Д.
