Понад річенькою...

Понад річенькою гнеться

До води верба;

Охопила молодого

Парубка журба…

 

Що ти ходиш біля яру

Мовчки, як німий?

Молодий, високий, гарний,

А такий сумний?

 

Полюбив я так дівчину –

Білий світ не люб;

Полюбив за сині очи,

За троянду губ,

 

Соколині крила − брови,

Коси запашні;

Бачу їх перед собою,

Бачу у ві сні...

 

Та відмовила дівчина

Хлопцеві тому:

Ти пробач, я вже кохаю,

Вірна лиш йому…

 

Понад річенькою гнеться

До води верба…

Не журися ти, козаче,¬¬

Це ще не журба...

 

***