На полустанках...

На полустанках по дорозі в невідомість

 

Коран прирівнює розлуку з Батьківщиною до самогубства…

18 травня – скорботний День пам’яті жертв депортаціїкримських татар та іншихнародівКримусталінським режимом у 1944 році.

 

- Ой, ви, начальнику, громадянин!

Син мій на фронті – і він не один.

Весь наш аул – добровольці одні,

Б’ються з фашистом на цій стороні…

 

- Ой, не ховайте нас разом – болгар,

Греків , вірменів та наших татар.

Не дозволяє священний Коран

Поруч з невірним – в могильний курган…

 

- Вибачте, не розрізняю погон…

Можна жінок всіх в окремий вагон?

Хай буде з нами лише дітвора.

Сором… та маєм розрив міхура….

 

- Ні, не дозволено. Маю наказ.

Ви дуже добрими були до нас?

 

- Діду, куди нас в вагонах женуть?

- В Азію…Предки давно нас там ждуть…

 

Степ. Середня Азія

 

Степ, наче вдома і спека така ж.

Навіть є гори. Це, може, міраж,

Марево – вічний супутник пустель?

Ні, он узбеки крокують з осель.

 

Мова подібна і кажуть «салам».

Мабуть, сповідують нишком іслам.

Раді не дуже нам, але мовчать.

Добрі-бо люди, нема що сказать…

 

Що ж, приживемось, ми звикли до змін.

Тільки питаємо, всі як один:

Є море справжнє поблизу від нас?

Прагнем його, як Аллаха в намаз.*

 

Хай і не Чорне… повітря морське

Так заспокоює горе людське.

Так бо співається в бурю та штиль…

Ні,… лиш бархани одні замістьхвиль…

 

*молитовний час у мусульман.