СЕРЦЕ, ВІДПУСТИ…

Серце, відпусти.

Достатньо болю.

Ти уже давно пожовклий лист.

Інколи й співає моя доля,

Може навіть станцювати твіст.

 

Я у серця хочу запитати:

Він казав – подобаюсь йому…

Він крилатим міг зі мною стати…

Не повірив… І не став. Чому?

 

Стоїмо.

Не дивимось у вічі.

І незрозуміло лиш одне:

Не ввійти в одну нам річку двічі…

Тільки серце чи моє збагне?

 

 

30.10.2016