Душа на клаптиках паперу

***

Душа на клаптиках паперу…

Нічого вже не відчуваю.

Достатньо випити лікеру –

Гіркі слова цей смак ковтає.

І як підступно сіре небо

Із хмар сплітає візерунки.

Ти вкрав мій простір.

Як ганебно –

Ти злодій вищого ґатунку…

Залишився від тебе спомин:

«Люблю…» -

під вікнами у сквері.

А навздогін тобі – лиш стогін

Душі на клаптиках паперу.