Чому?

Нуртує небо,

вічність без спокою.

Там світло бореться з пітьмою,

Там холод бореться з теплом,

Там бореться добро із злом.

Здалека

ти нам видишся красою,

Едем терпіння, щастя і покою.

Всі наші помисли в твоїм полоні,

До тебе тягнуться долоні.

Очами випиваючи

красу всю цю,

Великому

ми щиро дякуєм Творцю

За тебе, Високе небо!

Де світло бореться з пітьмою,

Де холод бореться з теплом,

Де бореться добро із злом...

І криком кричимо, щосили,

О, Боже,

як нам із небом пощастило!

Високе небо!

Але ж ти також

дивишся на нас

І бачиш все тверезо,

без прикрас.

Що замість того,

щоби купатися в любові

Ми тонемо

у річці ненависті й крові...

Не подобрішали.

І з висоти високих літ

Всі теплі почуття

заковуємо в лід,

Тіла вбиваємо,

вкидаєм душі у пітьму

Скажи, Високе небо,

Дай відповідь...

Чому?