Ти ж не брехав тоді?
Коси мої розплів,
Полум'я щік роздмухав.
Пристрасть нестримних слів
Ніжно тремтить у вухах.
Правда це все чи ні,
Було тоді байдуже.
Ти ж не брехав тоді?
Як же тепер одужать
Від некохання твого,
Сплетенного з любов'ю
Хворого сердця мого...
Буду благати Бога...
