Запізніле кохання

Життєвими дорогами ходили,

У кожного із нас була своя.

Втрачали і знаходили,любили,

Та раптом на стежині - ти і я.

 

Як поглядами стрілись ненароком,

То зрозуміли все,без зайвих фраз,

Що нарізно надалі ми - ні кроку,

Ніхто й ніщо вже не розлучить нас.

 

Нехай у тебе сивина на скронях,

У мене стрічка срібна у косі,

Але серця у вічному полоні

Трепетної ніжності й краси.

 

2007 р.