Молитва

Боже, чому же я такий як всі,
Молюсь лише тоді, коли погано..?
Про себе говорю”Боженько спаси”..
загоїти маленьку рану..

Чому ж молюсь, коли хворію,
Коли так болістно в душі..?
Але у когось не має навіть мрії,
бо все уносить темні крила,
і їх душа тепер на самоті..

Чому ж молюсь, коли щось треба,
Рішучисті ,сили дати на часи..?
Прикро то, що все життя ми просимо у неба,
коли воно у кожного в собі!

Чому ж молюсь тілки за себе?
ЗА рідних, близких, не чужіх..
бо вони також носят у душі проблеми..
і бачать тойже клятий світ..

Ми як сліпі в руках у поводира,
в ліхі часи, у години страт..
Молитва- це не просто віра..
Молитва-віра в розплющення очат!

Лише віра може врятувать,
що як краплина тягнеться до неба..
щоб таких як ми, від страти рятувать,
як жаль, що багатьом цього не треба..

Можливо я такий як всі,
але загоюються рани..
Після молитви розкрий оценьки свої,
і побачь, що мир вже не такий поганий!