Ти сидиш в кутку...

Ти сидиш в кутку,
Плачеш і згадуєш.
Як добре було раніше.
Минуле малюєш.

Ти сидиш в кутку,
Нічого не знаєш.
Тобі хочеться піти,
Але ти сидиш і ридаешь.

Тобі хочеться крикнути:
Чому все не так, як у всіх?
Тобі хочеться крикнути.
Але ти не можеш - ти псих!

Просидиш ти в кутку.
Поки не захочеться жити.
Протягну тобі руку,
І запропоную з собою піти.   І печаль вийде у вікно
Нашого старого будинку.
Тобі на неї все одно.
За нею ти закриєш хвіртку.

І ми разом підемо в нікуди
Нас з тобою забудуть відразу.
Ми з тобою залишилися одні.
І забудуть нас з тобою за наказом