Мисливець на самого себе

Мисливець на самого себе

 

Вогонь священного добра

погас у ньому вже давно,

любові чарівна гора

не сіє в серденьку зерно.

 

Пітьма поглинула все світло,

зробивши ніччю кожні дні,

в очах тепло уже не квітло,

замерзши кригою у сні.

 

А зло пронизило думки,

що стали чорними і вчинки,

гуманні висохли струмки,

немає жодної росинки.

 

Робити вміє тільки гріх,

життя руками відбиравши,

лише для себе, задля втіх,

кого-завгодно обиравши.

 

Мисливець він невинних душ,

які вбирає чорним небом,

життя стираючи на туш,

бо все полює сам на себе.

 

Віктор Цвіт 10.08.16