Ця історія вже не про нас,
Та й не була ніколи нашою,
Кажуть промінь останній згас,
І знайшов ти ніби "кращую".
І не я тепер руки тримаю,
Не мене пригорнеш до грудей,
Вже не я тебе зранку чекаю,
Не мене проведеш до дверей.
Не мене захищатимеш вночі,
Не зі мною питимеш чай,
Та не це кажуть твої очі,
Не написано в них "прощавай".
Там відвертість - а тут завжди тепло,
Там є пристрасть - а тут почуття,
Ти раніше казав, що там пекло.
І тепер де ж це відчуття?
Ні, не брешуть сердиті очі,
В них читаю я правду твою,
І я чую як серце клекоче,
Відчуваю, що ти у бою.
Ах, цікаво, коли зрозумієш,
Що помилку таку зробив,
Ти собі одрзу повіриш?
Повертатимеш те, що згубив?
О мій милий, нещасний друже,
Як нестерпно мені було,
Поки ти прикидався байдужим,
У мені вже все згинуло.
І тепер, хто із нас щасливий?
І у кого на серці біль?
Не в мені тепер сум голосливий,
І у тебе це пройде повір.
Будь щасливим, одне лиш прохаю,
Будь веселим, як стала я,
Коли хочеш, кажи "кохаю",
Та пробач, вже я не твоя...
