Поэтическая дуэль

Дата начала
14.11.2014
Дата окончания
17.11.2014
Поэтическая дуэль завершена
Душой печальной озабочен,
О думах пишет он стихи,
А путь поэта непорочен,
И глас его вершит: кричи.

Толпе пытаясь объяснить,
Поэт не спит и ищет слова,
Способное народ сразить,
И не ломать его покрова.

Не ищет он похвал народа,
Ищет признания в толпе,
Вонзая каждому из сброда,
Кинжал несчастный,что в главе.

Кинжал пристрастий и несчастий,
Рождая веру в голове,
И в думах отвергает власти,
Презрений не боясь в толпе.

Питает ненависть к себе,
Не ищет в слове оправданий,
Не верит мыслям о судьбе,
Готовя множество восстаний.

Поэт не знает слова: страх,
И пишет несмотря на брани,
Не идеальный мир в его мечтах,
А мир без лживых оправданий.
Коли тримав дитину на руках я,
 То ніби все завмерло на Землі.
 Думки мої сумні ,в житті мої безладдя,
 Як ніби крига з моря відійшли.
 
 * * *
 
 Дивився в ці маленьки оченята
 І зрозумів, що головне в житті,-
 Кохані діти , янголи-малята,
 Ось в чому сенс в людському том бутті.
 
 * * *
 
 Коли знаходиш іншу половинку
 І ладен все ти ій віддати до останньої крохи,
 То ти не будеш знати відпочинку,
 Поки не будеш впевнен,що для неї все зробив.
 
 * * *
 
 І як у доказ щирого могутнього кохання -
 Маленьке диво ти тримаєш на руках,
 І цей зв'язок -з дитиною єднання -
 Це нескінченна радість виміряна у роках!

Проголосовали

Проголосовали