Радіант

Радіант

 

Як дуже давно це почалось,

коли це зі мною сталось вперше

і далі по нитці потяглось,

в життя, як те краще або гірше.

 

Не раз покидав я власний дім,

не раз полишав багаття дружби,

час далі йти, звучав як грім,

що гуркотом, закликав лиш нужбо.

 

Живу і все бачу і бачу

черговий радіант,

в якому залишу в остачу,

життєвий діамант,

рушаю і плачу, і плачу,

і мрію про талант,

з яким я майбутнє побачу

і зникне радіант.

 

Не раз я втрачав довіру інших

і падав у забуття глибини,

не раз додавав себе до гірших,

як сходив з журбою із драбини.

 

Так гірко прощатися із тими,

до кого мов деревом приріс,

але не мені вже бути з ними,

бо час радіант новий приніс.

 

Віктор Цвіт 03.08.16