Пісня про зневіру

Пісня про зневіру

 

Не буває, не буває

в світі дива,

якщо диво не тримаєш на душі,

бо згасає і згасає

диво співом,

від думок, які нав`язані, чужі.

 

Не шукає, не шукає

серце радість,

коли в ньому тільки сльози і журба,

не бажає, не бажає

вже цікавість,

позбавлятися від звичного горба.

 

То навіщо, навіщо

придумали печаль?

Тому що, тому що

комусь когось не жаль.

То ж минає, ігнорує

хтось почуттями знов

і щастям не дарує

свою святу любов.

 

Без любові не побачити нічого,

що красою так сподобалось тобі,

без любові не пробачити нікого,

а журбою зачинитися в собі.

 

Не гадаєш, не гадаєш

на ромашці

чи кохаєш, чи кохаєш

чи ні,

не шукаєш, не шукаєш

милій пташці

ті весняні і квітучі

світлі дні.

 

То навіщо, навіщо

страждаєш в самоті,

мов тому що, тому що

не знаєш доброти?

Лиш потрібно, необхідно

пробачити гріхи,

проміняти миті срібні

на золоті віки.

 

Віктор Цвіт 22.07.16