Еверест

Еверест

 

Стежкою життя живеш крутою,

шляхом тим до власної гори,

що є неприступною стіною,

досі із прадавньої пори.

 

Сонце все тебе до неї кличе,

кришталевим блиском від снігів,

поглядом на неї кожен плаче,

всякий мов на ній серед богів.

 

Спокій залишивши і домівку,

у країні лісу і полів,

за мету поставивши верхівку,

котру підкорити не зумів.

 

Що тобі потрібне для життя,

поклади у свій старий рюкзак,

адже там не буде вороття,

як лавина або щось не так.

 

На холодній, тихій висоті,

довіряй лиш міцності своїй,

довіряй лиш власній правоті

і мотузці, що в руці твоїй.

 

Вибирай лише тяжкий маршрут,

ніби через вогнище війни,

вірний шлях проходить тільки тут,

сам для себе правдою прийми.

 

Не тікай з невдачею назад,

у долину спокою свою,

адже є бажаючих мов ряд,

підкорити мрію ту твою.

 

Як на горі радієш, мов дитя,

подолавши труднощів протест,

заздри тим, кого веде життя,

підкорити власний Еверест.

 

Віктор Цвіт 27.07.16