МІЙ СОН

МІЙ СОН

 

З ранку сон зійшов звечора:

Батько щось писав своє,

Мати мила коридори,

Я братам кричав: ”Моє...”

 

Що то було?.. Сам не знаю,

У дитинство зазирнув...

Собі голову ламаю,

Тріснув себе та й заснув.

 

Сон був довгий, дуже світлий,

Прокидатись не хотів.

Я малий був і привітний,

Щось про себе бубонів.

 

О, який же сон шалений

Заглянув в мої літа,

Він такий не виясне;ний,

Кольори свої спліта.

 

Може, спогад то був, мрії,

Бачив те, що я хотів.

Пам’ятати всі події

Різних в роки почуттів.

 

І від цього затремтіло

Моє серденько звучне,

Защемило, заніміло

Жваве, сонячне, ясне.

 

Про батьків свій спогад маю,

Їх чимало вже було.

Погляд їх в собі тримаю,

Все, що в душу враз зійшло.

 

 

18.12.2011