Жовтень

Це був жовтневий день. Затоплений дощами.
Це був осінній подих помираючих бажань.
А любов ховалась за вже голими кущами,
Умиваючись кров'ю із ран від марних сподівань.

Це був єдиний день, коли лиш сльози
Лікували болісні рани від довгих розлук,
А небо на шматки розривали страшні грози.
А серце на шматки розривала палітра мук.

Це була та одна єдина... неповторна осінь,
Що тривала понад сотні й тисячі годин.
Вона ввійшла в мою душу і живе там досі,
Забувши про домівку своїх загублених родин.

То був день, коли я зникла з поля зору
Своїх болючих, набридлих і гидких страждань.
Відпочила від жахливих пісень гучного хору,
Що відтворювали стогін моїх розбитих бажань.

Це та осінь, в якій я прожила би нескінченність,
Тільки би вона умістилась в один день!
І я б відчула всю жовтневу блаженність. 
І забула би тускле сонце літніх злидень.