Мене нема...
Осінній дощ в моїй душі...
І сльози... мов те листя, з клена.
У серці - ніби сто ножів...
Йде буря.... буря йде шалена!!!
Не знаю, пусто так чомусь..
І блиск в очах, так тихо тане...
Хоч слово мовити б, - боюсь...
Боюсь, що все... мене не стане.....
Осінній дощ в моїй душі...
І туга ця, мене вбиває.
Напоміч! Хтось! Прошу! Мерщій!
Мовчать..... нікого там немає..
І сльози... мов те листя, з клена.
У серці - ніби сто ножів...
Йде буря.... буря йде шалена!!!
Не знаю, пусто так чомусь..
І блиск в очах, так тихо тане...
Хоч слово мовити б, - боюсь...
Боюсь, що все... мене не стане.....
Осінній дощ в моїй душі...
І туга ця, мене вбиває.
Напоміч! Хтось! Прошу! Мерщій!
Мовчать..... нікого там немає..
Отзывы
Алёнка13.03.2015
Класс! С чем связано - не знаю, но выражено отлично. Молодец!

