На самоті..

Найстрашніша божа кара на землі:
Ні голод, ні страждання, ні довжезні руки смерті.
А дійсно страшно, стане на дущі, 
Коли залишусь з думками своїми наодинці.
Немов вовки, терзатимуть беззахісне звірятко, мою душу.
Коли порину в спогади минулих літ,
Забуть поганого всього, себе ніяк не змушу:...
Коли сварились з матір'ю, через юнацький єгоїзм, 
Коли поринув у свої страхи, 
І не сказав коханій, як я полюбив.
Коли із другом, мов, два барани,
Не поділили хліпкий міст нашої дружби ми.
Тому прошу, усіх, хто прочитає це,
Зберіться з силами і поховайте все жахливе, що в вас є.
Бо найстрашніша кара божа на землі,
Померти, в темряві, без люблячих людей, на самоті.