Автобусне мариво

Я дивилась на зорі...
Мені марило очі
І впадали у вічі
Ті нічні промінці...
Ті незнані світи
Паралельно-казкові,
Що на погляд єдиний
Помістяться в руці.

Я дивилась на зорі,
На нічні візерунки,
Намальовані кимось
Досить, явно чужим.
А ті зорі, як перли,
Що у мами на шиї...
Ось ті перли рідніші:
Від них віє своїм...

Я дивилась на зорі...
А вони.. Хто їх знає..
Може теж споглядали
З безкрайого неба.
Я сказала: " Привіт",
А вони промовчали...
Може, так мусить бути...
Може, я їм не треба...