ПАЛАХКОТИТЬ ТА ТЛІЄ СЕРЦЕ... (на укр.языке) посв.ДАЧ

Палахкотить та тліє серце,кожну хвилину,кожну днину,

І очі,ніби два озерця, так плачуть сумно щогодини.

Чому так важко тому серцю?Чого чекає,про що мріє?

Не просто жити в вічній тузі та не згубити лиш надіі.

 

Моя любове,чом так тоскно та тяжко жити на сім світі?!!

І почуття усі в дрімоті та теплотою не зігріті..

Чому страждання,як закляття не покидає ні на мить...

Чому душа з ночі до рання так стогне гірко та болить?!!

 

Коханий мій,щодня,щоночі про тебе думки і слова,

Цілую в сні твої я очі,моя любове,ти жива..

Лише приносиш сум та тугу,лише страждання та розп'яття,

Неначе прогнівила Бога і він послав мені прокляття.

 

"Чом саме я?",-питаю долю.."І чому зі мною се ведеться?"...

Не хочу відчувати болю,маю надію,все минеться.

Хоч тяжко жити так,бентежно..я збережу ці почуття,

Буду нести їх обережно й просити в Бога каяття..

 

Буду за нас молитись,милий,щоб не згасав вогонь в коханні,

Буду тобою завжди жити у мріях,болі та...чеканні…