P.S.

Я стою. Кам’янисте мовчання
Загубилось в вечірній імлі.
Відгоріла надія - остання:
Не вернусь до своєї землі.

І тепер уже в серці не виплекать
Свої мрії, тривожні й незрощені.
Їх вже вітер гарячий висушить
І дощі у росі прополощуть.

Тільки місто - гранітний велетень.
Я лишаюсь між стінами сірими
Заблукалим, втомленим лебедем,
Що ніяк не повернеться з вирію.

(24.11.2012)