ЯБЛУНЕВЫ САДИ

Припини, вітерець, свою пісеньку тоскную,

Бо вже рветься душа з ополонки біди...

Яблуневі сади забіліли над Ворсклою,

Яблуневі сади, яблуневі сади.

 

 

Яблуневі сади... Вам усе до останочку,

Перші мрії мої і остання мета.

Ябдуневі сади, я люблю вас ізмалечку,

Тільки з вами в душі моїй все розквіта.

 

 

Яблуневі сади, мого серця очищення,

В білопінному квіті все чисте без хмар,

Яблуневі сади, ви від смутку поліпшення,

Ви звільняєте розум від хижих примар.

 

 

Яблуневі сади... Моє перше коханнячко

Що скотилось, мов сонечко, в смуток ночей,

Яблуневі сади... Мої перші співаночки,

Кришталеві і чисті, мов сльози з очей.

 

 

Яблуневі сади... Та невже ж в них стрічалися,

Що ж солодощі снів розчинились в імлі?

В яблуневих садах пелюстки позсипалися,

І лягли, наче сніг, в тепле лоно землі.

 

 

У мереживах днів всі турботи і радощі,

Та вже винищив їх руйнівний буревій...

Замість юних багать тільки старості згарища,

І ніщо вже не зміниться в долі моїй?

 

 

Де ж ти, де, чом мені навіть в снах не з'являєшся,

Нащо, нащо, скажи серце краєш мені,

Я у вічній журбі, я згасаю без радощів,

Та явись, хоч на мить, і прикрась мої дні.

 

 

Та веде вітерець свою пісеньку тоскную,

І не рветься душа з ополонки біди.

...Яблуневі сади забіліли над Ворсклою,

Яблуневі сади, яблуневі сади.

 

04.2016