ЯБЛУНЕВЫ САДИ
Припини, вітерець, свою пісеньку тоскную,
Бо вже рветься душа з ополонки біди...
Яблуневі сади забіліли над Ворсклою,
Яблуневі сади, яблуневі сади.
Яблуневі сади... Вам усе до останочку,
Перші мрії мої і остання мета.
Ябдуневі сади, я люблю вас ізмалечку,
Тільки з вами в душі моїй все розквіта.
Яблуневі сади, мого серця очищення,
В білопінному квіті все чисте без хмар,
Яблуневі сади, ви від смутку поліпшення,
Ви звільняєте розум від хижих примар.
Яблуневі сади... Моє перше коханнячко
Що скотилось, мов сонечко, в смуток ночей,
Яблуневі сади... Мої перші співаночки,
Кришталеві і чисті, мов сльози з очей.
Яблуневі сади... Та невже ж в них стрічалися,
Що ж солодощі снів розчинились в імлі?
В яблуневих садах пелюстки позсипалися,
І лягли, наче сніг, в тепле лоно землі.
У мереживах днів всі турботи і радощі,
Та вже винищив їх руйнівний буревій...
Замість юних багать тільки старості згарища,
І ніщо вже не зміниться в долі моїй?
Де ж ти, де, чом мені навіть в снах не з'являєшся,
Нащо, нащо, скажи серце краєш мені,
Я у вічній журбі, я згасаю без радощів,
Та явись, хоч на мить, і прикрась мої дні.
Та веде вітерець свою пісеньку тоскную,
І не рветься душа з ополонки біди.
...Яблуневі сади забіліли над Ворсклою,
Яблуневі сади, яблуневі сади.
04.2016
