а може, завтра знову все скінчиться...
...а може, завтра знову все скінчиться.
Без мене полетять кудись шляхи.
Забудуть люди ймення та обличчя
за всі мої невизнані гріхи.
За те, що ходжу босая по лезі,
за те, що відцуралась від біди,
що ми з тобою рівні антитезі,
за те, що нам обом не догодить.
Забудуть, проклянуть... а я, німая,
ні слова на свій захист, ні вірша!
Засудять, роздеруть, як хижа зграя,
все те, за що молилася душа.
Засудять, відберуть, а я... о Боже!
Віддам; і не шукатиму доріг.
Я смуток свій надією примножу
і згадок не питатиму чужих.
Бо ти — моє останнє перехрестя,
мій перший та останній поворот.
Ти світло, що на землю з неба ллється,
забутий інтервал на вісім нот.
Ти край, що десь далеко й невідомо,
ти там, де повертаються згадки.
До тебе я вертаюсь, мов додому
і чутиму твій голос крізь віки...
Отзывы
Райденко Андрей31.05.2014
Прекрасно! Я в захваті, від ваших віршів!
