залиш мене, пусти, а я розтану...

Залиш мене, пусти, і я розтану
В травневім надвечір'ї під дощем.
Затихне місто, введене в оману
Доведеннями хибних теорем.

Ще день прийдешній, може, стане раєм,
А може, вдарить болісно ножем - 
Десь місто не кохане запалає,
Задимлене, осліплене, чуже...

І в той момент, коли не стане сили
Молитися в душі чи на словах,
Я плакатиму в небо почорніле,
Опалене на тисячі вітрах.

І може, по каналах та ефірах
Горітиме обвуглена свіча.
У Всесвіті, де більш немає миру,
Слова мої нестримно зазвучать.

А може, після чорної руїни
Настане світ, де буде все моїм.
Ще може, моє Місто не загине,
Розсіється гіркий смертельний дим.

(11-12.05.2014)